ІСНУЄ П’ЯТЬ МІТІВ про Ізраїль і війну в Ґазі,1 які я хотів би розвіяти. Однак спершу маю сказати про два важливі моменти, які легко випустити з уваги через різноманітні псевдоморальні галюцинації, які поширюють повсюдно, зокрема, у соціальних мережах.
Перший момент полягає в тому, що проблема, з якою зіткнувся Ізраїль із ГАМАСом, а згодом і з “Гезболлою”, і, зрештою, з Іраном — екзистенційна для Ізраїлю, небезпечна і складна в багатьох конкретних аспектах — становить варіант більшої проблеми, яка в принципі не має нічого спільного з Ізраїлем, євреями або американською зовнішньою політикою. Це більше зіткнення культур — я не наважуюся слідом за Семюелем Гантінгтоном назвати його зіткненням цивілізацій, бо вважаю, що справжня цивілізація — те, що ми розуміємо під “цивілізацією” наразі, у 21 сторіччі — існує лише по один бік цього розколу. І це зіткнення відбувається тією чи іншою мірою в сотні країн. Здебільшого його можна описати як конфлікт між ісламськими екстремістами, яких правильніше називати джигадистами, і звичайними людьми, які борються за дотримання норм відкритого суспільства. І хоча може здатися, що я захищаю винятково Ізраїль від пропагандистів ГАМАСу, я можу сказати приблизно те ж саме про будь-яке цивілізоване суспільство, яке бореться із джигадистами.
Я говорив те ж саме про американські зусилля з викорінення “Ісламської держави”, наприклад, у цьому випадку я захищав єзидів, яких масово морили голодом на схилі гори, чиїх чоловіків розпинали і обезголовлювали, а жінок і дівчат тисячами забирали в сексуальне рабство джигадисти, які приїхали з усього світу, щоби приєднатися до так званого Халіфату і грітися в променях фальшивого світанку ісламського пророцтва, яке, здавалося б, ось-ось має здійснитися.
Проблема для Ізраїлю і для всього світу полягає в тому, що джигадизм небезпечніший за нацизм. Джигадисти — це нацисти, які впевнені в раю…
Те ж саме я говорив і після 11 вересня, коли мішенню були Сполучені Штати. Можете почитати мою книжку “Кінець віри” (The End of Faith) на цю тему, і ви побачите, що там дуже мало згадок про Ізраїль. Те ж саме я скажу наступного разу, коли так званий “терорист” уб’є невинних людей у Парижі чи Лондоні. Знову ж таки, ця проблема в принципі не має нічого спільного з Ізраїлем або євреями. І я цілком переконаний, що цивілізовані люди в усьому світі — немусульмани і мусульмани — будуть боротися із джигадистами ще не одне десятиріччя. Якщо я доживу до 100 років, не чекаю, що побачу кінець цієї проблеми. Само собою зрозуміло, сподіваюсь, що я помиляюся.
Другий момент, і я боюся, що про нього забудуть майже одразу, щойно я почну захищати Ізраїль, полягає в тому, що жоден етичний чи політичний аргумент не може виправдати видовище мертвих дітей, яких витягують з-під завалів. При одному лише погляді на кадри, що надходять з Ґази, цілком природно прийти до думки, що будь-які дії, які можуть призвести до такої кривавої бійні, — це зло. Цілком природно відчувати, що, оскільки війна в міських умовах невідворотно призводить до загибелі невинних дітей, насильство не може бути рішенням. Тож Ізраїль мусить просто припинити воювати. Але це — ілюзія. Хай хоч яка жахлива, навіть немислима, іноді війна необхідна. Багато рішень Ізраїлю щодо ведення цієї війни, безумовно, є дискусійними. Але не існує способу вести її без масової втрати невинних життів, про що я і розповім.
Яка альтернатива насильству для Ізраїлю в поточному конфлікті з ГАМАСом, з огляду на те, що ГАМАС зробив 7 жовтня, і що він обіцяє повторити за будь-якої нагоди? Пацифізм? Пацифізм працює лише проти морально здорового супротивника. Він спрацював проти британців в Індії. Але пацифізм не спрацював би проти нацистів. Якби аліянти вирішили, що війна — це надто жахливо, і вони просто не витримають більше вбивств німецьких дітей, ми всі жили б у 1 000-річному Райху. А якби ізраїльтяни дотримувалися пацифізму, ГАМАС і “Гезболла”, а також чимала кількість простих палестинців просто вбили б їх. Це не просто точка зору. Це те, про що ці групи відкрито заявляли протягом десятиріч. І якщо були якісь сумніви — а їх ніколи не було — 7 жовтня зробило непристойним сумніватися в цьому зараз. Що ще треба? ГАМАС заявив, що повторюватиме звірства 7 жовтня знову і знову. А останні опитування показують, що 80 відсотків палестинців схвалюють те, що вони зробили. Ви можете подумати, що палестинці не можуть дозволити собі чесно відповідати на такі опитування через страх перед ГАМАСом, але, за останніми опитуваннями, підтримка ГАМАСу становить близько 40 відсотків. Підтримка того, що ГАМАС зробив 7 жовтня, удвічі вища. Тож багато з тих, хто мав мужність сказати, що не підтримує ГАМАС, усе ж схвалюють те, що сталося 7 жовтня.
Проблема для Ізраїлю і для всього світу полягає в тому, що джигадизм небезпечніший за нацизм. Джигадисти — це нацисти, які впевнені в раю. Це нацисти, які прагнуть померти і віддати своїх дітей на смерть, бо вони дійсно вірять у мучеництво. Вони не просто вірять у це, вони не лише сподіваються, що це правда, вони абсолютно переконані, що смерть при спробі вбити невірних або відступників, або євреїв веде прямо до раю. Я розумію, що це звучить як дегуманізаційна пропаганда воєнного часу. Але це не вона. Це фундаменталістська релігія в найгіршій формі. Ми маємо справу з релігійними фанатиками, у яких божевільна ідеологія вишкребла з голови більшість раціональних людських цілей і міркувань. І хоча між джигадистськими групами існують відмінності — іноді вони можуть вбивати один одного — усі вони є частиною одного і того ж культу смерті. Я не кажу, що звичайний націоналізм і трайбалізм не становлять частину проблеми. Становлять. Виникненню кожного конфлікту сприяють багато чинників. Я говорю про те, що робить ці конкретні конфлікти гіршими за породжені звичайним націоналізмом або трайбалізмом, або боротьбою за ресурси, або будь-яким іншим земним мотивом.
Цілі джигадистів дійсно суперечать усьому, що цінують, і правильно, що цінують, цивілізовані люди у 21 сторіччі. І той факт, що багаті, освічені люди, які переймаються правами ґеїв, транссексуалів і жінок, які хочуть боротися зі зміною клімату й рятувати китів, стають на бік ГАМАСу після їхніх звірств 7 жовтня, лише показує, наскільки спантеличеною, занепадницькою і морально вразливою стала наша цивілізація. Ми повинні подивитися в очі фактам, які постали перед нами. І, що найважливіше, більшість мусульман у всьому світі повинні подивитися в очі цим фактам і бути чесними щодо того, що таке джигадизм і до чого призводить щира віра в мучеництво. Вони повинні вгамовувати іслам так само, як вгамовували інші релігії. І є деякі обнадійливі ознаки того, що це відбувається — принаймні серед правителів країн Перської затоки. Але зречення джигадизму має стати позицією більшості серед 2 мільярдів мусульман у всьому світі. Доки цього не станеться, виходу з подібних конфліктів не буде.
