Нариси
Несемося буревієм по усталеним наративам і збурюємо шторми в традиційному розумінні процесів, явищ і фактів з дотеперішньої й сьогоденної української дійсності. Чому українці не будували державу, коли її будували інші нації? Як Чорнобиль став місцем відчуження в українській психіці та ідентичності? Чому дехто в Україні прагне бути окупованим і що краще — пробачати чи карати за це? Ми не можемо змінити минуле, але можемо вийти за його межі, детально й глибоко рефлексуючи про свої попередні правильні чи хибні дії, стани, цінності, досвіди, загалом — про культуру (в найширшому значенні цього слова), в якій співіснували українці колись і яку розбудовують нині.
Дискримінація на щодень
Лещата приниження за національною ознакою були присутні ледь не на кожному кроці...
Кодекс честі російського солдата
Усе почалося кількасот років тому, коли останній самоназваний кіммерієць у день свого 999-річчя вирішив стати росіянином...
Нехай буде воля моя
Україна здається тихою, безпечною гаванню, але тільки на перший погляд...
Голоси в українській пустелі
У системі з хибною логікою потерпілим залишається лише безнадійне сподівання...
Доросла Україна
Знищений Маріуполь має стати тим, чим колись не став спалений Батурин...
Свічка памʼяті — сяйво Мейса
Правда про смерті тих, хто допоміг підняти завісу таємниці навколо смертей мільйонів українців, залишається нерозказаною...
Зони відчуження… і відродження
Руїни новопосталих "зон відчуження" нагадуватимуть нам про втрачене так само, як порожні багатоповерхівки Прип'яті...
