Нариси
Несемося буревієм по усталеним наративам і збурюємо шторми в традиційному розумінні процесів, явищ і фактів з дотеперішньої й сьогоденної української дійсності. Чому українці не будували державу, коли її будували інші нації? Як Чорнобиль став місцем відчуження в українській психіці та ідентичності? Чому дехто в Україні прагне бути окупованим і що краще — пробачати чи карати за це? Ми не можемо змінити минуле, але можемо вийти за його межі, детально й глибоко рефлексуючи про свої попередні правильні чи хибні дії, стани, цінності, досвіди, загалом — про культуру (в найширшому значенні цього слова), в якій співіснували українці колись і яку розбудовують нині.
Кодекс честі російського солдата
Усе почалося кількасот років тому, коли останній самоназваний кіммерієць у день свого 999-річчя вирішив стати росіянином...
Нехай буде воля моя
Україна здається тихою, безпечною гаванню, але тільки на перший погляд...
Голоси в українській пустелі
У системі з хибною логікою потерпілим залишається лише безнадійне сподівання...
Доросла Україна
Знищений Маріуполь має стати тим, чим колись не став спалений Батурин...
Свічка памʼяті — сяйво Мейса
Правда про смерті тих, хто допоміг підняти завісу таємниці навколо смертей мільйонів українців, залишається нерозказаною...
Зони відчуження… і відродження
Руїни новопосталих "зон відчуження" нагадуватимуть нам про втрачене так само, як порожні багатоповерхівки Прип'яті...