Креативна спільнота

Єгор Базовкін — автор, який обирає пірнати вглиб психологічних процесів, досліджувати підсвідоме своїх персонажів та стежити за складними й часто недосконалими відносинами людини із соціумом і навколишнім світом. Заручившись образною мовою, незвичайними символами та вдумливими спостереженнями за людьми (від сусідів і родичів до випадкових перехожих і пасажирів трамвая), Єгор чесно та чуйно оповідає про емоції та переживання, знайомі кожному.

Колись Стефан думав стати істориком, але зрозумів, що бути журналістом — це чесніше. В Україні прожив не один рік у 1990-х та 2000-х, наразі дописує з батьківщини народів анішинабе (оджибве), крі, оджі-крі, дене і дакота, а також землі народження народу мейті.

Януш Буґайський — старший науковий співробітник Фундації Джеймстаун, що у Вашинґтоні. Він є автором 22 книг та численних доповідей про трансатлантичну безпеку, Європу та Росію. Його нова книга “Failed State: A Guide to Russia’s Rupture” була опублікована у видавництві “Jamestown” у липні 2022 року. Український переклад від “ARC.UA” — “Неспроможна держава: Інструкція з розшматування Росії” — доступний на failedstate.com.ua.

Автор пʼяти бестселерів “New York Times”. Серед його книг — “Кінець віри” (2004), “Лист до християнської нації” (2006), “Моральний ландшафт” (2010), “Іслам і майбутнє толерантності” (2015). Його твори та подкасти охоплюють широкий спектр тем — нейробіологію, моральну філософію, релігію, практики медитації, насильство, раціональність абощо, але загалом зосереджені на тому, як дедалі краще розуміння себе та світу змінює наше уявлення про те, як ми маємо жити.

Іван Гладун (1902–1991) — український громадський діяч і публіцист у Канаді. Народився в сім’ї переселенців із Галичини. У 1928 році погодився на співпрацю з канадськими органами безпеки. Увійшов до Комуністичної Партії Канади. У 1930 році направлений на 10-місячне навчання в Лєнінському міжнародному університеті в Москві. Тричі приїздив в Україну. Повернувшись до Канади, викладав в українських громадських закладах. Активно виступав проти комуністичної ідеології, намагаючись послабити комуністичний вплив серед робітничого руху. У 1933 році припинив співпрацю з органами безпеки. Після Другої світової війни на прохання офіційних структур опублікував у франко- і англомовних часописах Канади спогади про побачене в СССР, а потім видав окремою книгою — “They Taught Me Treason” (Торонто, 1947; українською — “Мене вчили зради”, Винипеґ, 1948).

Олексій — історик, стипендіат престижної програми “Gaude Polonia” 2019 року. Має 8 років досвіду роботи у сфері культури й 17 років — життя у Кривому Розі. Гуманітарій, який дружить із цифрами та статистикою, Олексій, як відомо, час від часу відвідує темну сторону (у них смачне печиво).

Баламутна, на перший погляд, Валерія Зойко — це авторка, здатна до уважних спостережень, що дозволяють їй точно розуміти почуття людей. Сповнені (само)іронією, її тексти схильні докопуватися до істинної мотивації героїв, не зупиняючись перед компромісами. Провівши дитинство в Миколаєві, вона ввібрала в себе прямоту індустріального півдня, яка стала твердим фундаментом для глибоких метафор і яскравих образів, якими сповнені її оповіді.

Скромний доктор філософії з історії, Кадм любить риболовлю. Іноді він так багато часу проводить на березі річки в очікуванні клювання, що риби починають розповідати йому свої власні історії.

Письменниця за покликом душі, Світлана просто не витримує слухати на самоті свої внутрішні голоси, тож вирішила ділитися всім цим добром з читачами! Працює у жанрах українського горору з елементами фольклору і психологічного трилеру, перетворюючи кожну історію на подорож у темні закутки людської свідомості. Світлана обожнює тримати читача на межі божевілля, що наростає з кожною сторінкою, і закінчувати оповіді так, аби вони назавжди закарбувалися у памʼяті, вибухаючи несподіванкою. Поза творчим процесом вона дуже мила та світла людина 🙂

Тарас Кузьо — британський науковець, спеціаліст із історії та політики незалежної України, професор політології Національного університету “Києво-Могилянська академія” й автор книги “Війна Путіна проти України. Революція, націоналізм і криміналітет” (2018).

Іван Марченко (1892–1968) — математик, педагог, журналіст. Брав участь у Першій світовій війні. У міжвоєнний період учителював на Кубані, де тісно співпрацював із Миколою Міхновським. Згодом викладав математику в технікумах та інститутах тодішнього Дніпропетровська. Під час нацистської окупації залишився в місті, друкувався в місцевому українському часописі. У 1944 році виїхав до Берліна, став членом Союзу гетьманців-державників. Помер в Англії у 1968 році.

Марічка має здібність розповідати реальні історії так, що читачі не просто відчувають себе свідками подій, які спостерігають осторонь, а опиняються безпосередньо у вирі сюжету. Це завжди цікавий, хоча не обовʼязково приємний досвід: вона обирає складні теми, які шокують, а втім, вони мають звучати.

Браян Меффорд — директор і засновник компанії “Wooden Horse Strategies LLC” (Київ, Україна), що спеціалізується на зв’язках із урядом і стратегічних комунікаціях. Визнаний газетою “Kyiv Post” одним із 20 “найвпливовіших експатів в Україні”, Меффорд живе і працює в Східній Європі безперервно понад 24 роки. Він є позаштатним старшим науковим співробітником Євразійського центру Атлантичної ради. З початком російського вторгнення Меффорд також керує проєктом “Help Ukraine Operation Palyanytsya”, що надає гуманітарну та медичну допомогу українцям.

Марія Мицьо (1959–2022) — авторка книги “Полиновий ліс. Хроніки Чорнобиля” (2006). Її статті опубліковані в “Los Angeles Times”, “Natural History”, “Newsday”, “Salon”, “Slate”, “Politico” і “Tablet”. Також вона була юристкою, яка спеціалізувалася на свободі слова під час війни.

Історик, публіцист, перекладач. Радомир викладає історію й історію культури в Українському католицькому університеті та Львівському університеті Івана Франка. Дисертацію про шістдесятників і колоніальну культуру захистив в Карловому університеті Праги. Автор книг “Бунт проти імперії: українські шістдесятники” (2023) і “Чеські історії ХХ століття” (2024). Нова книжка “Культура і колоніалізм: Україна в радянській імперії” вийде в 2025 році.

Письменництво жило в ньому завжди, але пробудив Макса від сну саме повномасштабний напад Росії на Україну. На відміну від багатьох авторів, він не знає, що таке письменницький блок, у соціальних мережах називає себе “crazy писака”, а в живій розмові додає, що пише в будь-яку вільну хвилину: “ночами, між роботами, дітьми — усім на світі”.

Мешканець Чорткова, що на Тернопільщині, дослідник темного боку людської свідомості й автор прози в жанрах психологічного реалізму, соціальної драми, фантастики та горору. У своїх творах Максим підіймає гострі соціальні теми: від болю минулого, нестачі розуміння почуттів інших людей, до жахіть, що їх несподівано підкидає реальне життя. Кожен із його героїв — маленький світ, який може розчулити, шокувати, але ніяк не залишити байдужим.

Сергій Сумленний — німецький політолог, засновник European Resilience Initiative Center в Берліні, голова представництва Фонду імені Гайнріха Бьолля в Києві в 2015–2021 роках.

З другої спроби, після 14 років у програмуванні, Назар згадав, що його з дитинства приваблювала журналістика. Відтепер він пише тексти й займається розслідуваннями, веде технологічний YouTube-канал Tokar.ua та цікавиться цифровою безпекою.

Докторка історичних наук, член-кореспондент НАНУ, з 2015 року завідувачка відділу історії України 20–30-х років ХХ ст. Інституту історії України. Досліджує історію грецьких поселень півдня України, етнонаціональну історію Донеччини та Луганщини, а також поширення “рускава міра” на українському Донбасі і Кримському півострові. Авторка десятків статей і книг, серед них — “До свободи крізь вогонь: Україна проти рашизму” (2023).

У своїй творчості Уляна досліджує тему мітологізації соціального та культурного контексту сьогодення, впливу маскульту на формування індивідуального світосприйняття, взаємодію колективного/індивідуального, публічного/особистого. Живе і працює в Києві.

Стажувався в Німеччині (1993), у Франції (1999, 2007), у Швейцарії (2001). Персональні виставки Руслана відбулися в Мінську, Амстердамі, Києві, Римі, Бейруті, Ґранаді, Чикаґо, Таллінні, Парижі. У 2005 році одним із перших художників представив національний павільйон Республіки Білорусь на 51-й Венеціанській бієнале. Незважаючи на пильну увагу до своєї роботи з-за кордону, він вважає правильним жити і працювати в Білорусі.

Іван кинув карʼєру моряка і намагається стати успішним художником, як Мартін Іден, тільки з геппі ендом…

Створила трохи моторошну книжку-картинку для дітей зі спальних районів про пригоди дівчинки Оленки, її мертвого кота Коцика і сихівського зайця. Хоч тепер Оленка й не живе у спальному районі, а супроводжує її дуже навіть жива собака Ксена, яка є постійною компаньйонкою в походах Карпатами, де вони збирають історії для нових ілюстрацій. А ще вона ілюструвала інструкцію до розшматування російської імперії (Януша Буґайського). Тому точно знає, як плани Крємля проваляться.

Софія — мисткиня і має досвід роботи як ілюстраторка, концепт-художниця, викладачка образотворчих мистецтв, дизайнерка. Її улюблений вид образотворчого мистецтва у роботі — мальописи. Крім того, вона особливо цікавиться психологією, історією та культурою. Творчість для неї — це метод дослідження та рефлексії.

Художниця, фотографка та ілюстраторка з Полтави. Анна бере участь у міжнародних проєктах, виставках, ілюструє книги та фільми. Обожнює локальні міти про митців та експериментальну творчість. Не соромиться знайомитися зі знаменитостями, переписувалася з Девідом Лінчем. Більшість часу Анна проводить на роботі в Краєзнавчому музеї імені Василя Кричевського, де мріє оцифрувати мамонта. А ще мріє про виставку в Токіо та перформанс у Великому єгипетському музеї.

Архітектор, журналіст, карикатурист, скульптор, ілюстратор книг. Автор більше 15 000 тисяч карикатур, опублікованих у вітчизняній та зарубіжній пресі. Призер та переможець конкурсів карикатури в Бельгії, Ірані, Італії, Китаї, Німеччині, Південній Кореї, Румунії, Сирії, Франції, Чорногорії, Японії. Володар світового рекорду з величини позову за газетну карикатуру — 120 мільярдів (так-так, саме мільярдів) гривень. Інтереси: кухня, мандри, читання, рок-музика. Живе та працює в Києві.

Художниця та ілюстраторка з Києва, випускниця Національної академії мистецтв і архітектури, яка співпрацює з українськими видавництвами, серед яких “Ще одну сторінку”, “Портал”, “Nebo BookLabPublishing”, “Ukraïner”, а також українськими брендами одягу “Riot Division”, “ARCH”, “Grushenka” тощо. 

Ксенія любить художньо осмислювати поезію, історію, власні відчуття від довколишнього світу. Невід’ємною частиною її творчості є рідне й любе місто Київ, яке надихає архітектурою, минулим, неймовірно гарними парками, садами, алеями, талановитими люди навколо.

З раннього дитинства тяжіла до творчості в різних її проявах і мріяла про творчу професію. Саме зараз перебуває в пошуку свого творчого “Я”, тож у її художніх роботах можна побачити експерименти з матеріалами, стилями, техніками…

Кріс — комерційна ілюстраторка, яка вже понад 10 років малює на фрілансі для таких брендів, як Mastercard, Silpo, Eva, Rozetka, журнал “Seen” тощо. З початком війни вона переосмислила своє призначення і нині створює постери про сьогодення та ілюструє оповіді, які її хвилюють, у кожній роботі залишаючи частинку себе. Натхнення Кріс шукає у речах і людях навколо, у розмаїтті рослин та квітів, адже переконана, що все прекрасне було вже давно вигадане до нас природою.

Дуже давно усвідомила, що її покликанням є служіння суспільству. Закінчивши факультет іноземних мов педагогічного університету, кілька років сумлінно працювала вчителькою англійської та німецької мов у школі. Згодом змінила школу на музей і зрозуміла: «Моє!». Тож уже досить тривалий час із захопленням веде наукову та просвітницьку діяльність в одному зі столичних музеїв, а віднедавна доєдналася до команди The Arc як перекладачка, щоб і знання англійської працювали на благо.