Креативна спільнота

Єгор Базовкін — автор, який обирає пірнати вглиб психологічних процесів, досліджувати підсвідоме своїх персонажів та стежити за складними й часто недосконалими відносинами людини із соціумом і навколишнім світом. Заручившись образною мовою, незвичайними символами та вдумливими спостереженнями за людьми (від сусідів і родичів до випадкових перехожих і пасажирів трамвая), Єгор чесно та чуйно оповідає про емоції та переживання, знайомі кожному.

Колись Стефан думав стати істориком, але зрозумів, що бути журналістом — це чесніше. В Україні прожив не один рік у 1990-х та 2000-х, наразі дописує з батьківщини народів анішинабе (оджибве), крі, оджі-крі, дене і дакота, а також землі народження народу мейті.

Януш Буґайський — старший науковий співробітник Фундації Джеймстаун, що у Вашинґтоні. Він є автором 22 книг та численних доповідей про трансатлантичну безпеку, Європу та Росію. Його нова книга “Failed State: A Guide to Russia’s Rupture” була опублікована у видавництві “Jamestown” у липні 2022 року. Український переклад від “ARC.UA” — “Неспроможна держава: Інструкція з розшматування Росії” — доступний на failedstate.com.ua.

Автор пʼяти бестселерів “New York Times”. Серед його книг — “Кінець віри” (2004), “Лист до християнської нації” (2006), “Моральний ландшафт” (2010), “Іслам і майбутнє толерантності” (2015). Його твори та подкасти охоплюють широкий спектр тем — нейробіологію, моральну філософію, релігію, практики медитації, насильство, раціональність абощо, але загалом зосереджені на тому, як дедалі краще розуміння себе та світу змінює наше уявлення про те, як ми маємо жити.

Олексій — історик, стипендіат престижної програми “Gaude Polonia” 2019 року. Має 8 років досвіду роботи у сфері культури й 17 років — життя у Кривому Розі. Гуманітарій, який дружить із цифрами та статистикою, Олексій, як відомо, час від часу відвідує темну сторону (у них смачне печиво).

Баламутна на перший погляд, Зоя-Валерія — це авторка, здатна до уважних спостережень, що дозволяють їй точно розуміти почуття людей. Сповнені (само)іронією, її тексти схильні докопуватися до істинної мотивації героїв, не зупиняючись перед компромісами. Провівши дитинство в Миколаєві, вона ввібрала в себе прямоту індустріального півдня, яка стала твердим фундаментом для глибоких метафор і яскравих образів, якими сповнені її оповіді.

Скромний доктор філософії з історії, Кадм любить риболовлю. Іноді він так багато часу проводить на березі річки в очікуванні клювання, що риби починають розповідати йому свої власні історії.

Тарас Кузьо — британський науковець, спеціаліст із історії та політики незалежної України, професор політології Національного університету “Києво-Могилянська академія” й автор книги “Війна Путіна проти України. Революція, націоналізм і криміналітет” (2018).

Іван Марченко (1892–1968) — математик, педагог, журналіст. Брав участь у Першій світовій війні. У міжвоєнний період учителював на Кубані, де тісно співпрацював із Миколою Міхновським. Згодом викладав математику в технікумах та інститутах тодішнього Дніпропетровська. Під час нацистської окупації залишився в місті, друкувався в місцевому українському часописі. У 1944 році виїхав до Берліна, став членом Союзу гетьманців-державників. Помер в Англії у 1968 році.

Марічка має здібність розповідати реальні історії так, що читачі не просто відчувають себе свідками подій, які спостерігають осторонь, а опиняються безпосередньо у вирі сюжету. Це завжди цікавий, хоча не обовʼязково приємний досвід: вона обирає складні теми, які шокують, а втім, вони мають звучати.

Браян Меффорд — директор і засновник компанії “Wooden Horse Strategies LLC” (Київ, Україна), що спеціалізується на зв’язках із урядом і стратегічних комунікаціях. Визнаний газетою “Kyiv Post” одним із 20 “найвпливовіших експатів в Україні”, Меффорд живе і працює в Східній Європі безперервно понад 24 роки. Він є позаштатним старшим науковим співробітником Євразійського центру Атлантичної ради. З початком російського вторгнення Меффорд також керує проєктом “Help Ukraine Operation Palyanytsya”, що надає гуманітарну та медичну допомогу українцям.

Марія Мицьо (1959–2022) — авторка книги “Полиновий ліс. Хроніки Чорнобиля” (2006). Її статті опубліковані в “Los Angeles Times”, “Natural History”, “Newsday”, “Salon”, “Slate”, “Politico” і “Tablet”. Також вона була юристкою, яка спеціалізувалася на свободі слова під час війни.

Письменництво жило в ньому завжди, але пробудив Макса від сну саме повномасштабний напад Росії на Україну. На відміну від багатьох авторів, він не знає, що таке письменницький блок, у соціальних мережах називає себе “crazy писака”, а в живій розмові додає, що пише в будь-яку вільну хвилину: “ночами, між роботами, дітьми — усім на світі”.

Сергій Сумленний — німецький політолог, засновник European Resilience Initiative Center в Берліні, голова представництва Фонду імені Гайнріха Бьолля в Києві в 2015–2021 роках.

З другої спроби, після 14 років у програмуванні, Назар згадав, що його з дитинства приваблювала журналістика. Відтепер він пише тексти й займається розслідуваннями, веде технологічний YouTube-канал Tokar.ua та цікавиться цифровою безпекою.

Докторка історичних наук, член-кореспондент НАНУ, з 2015 року завідувачка відділу історії України 20–30-х років ХХ ст. Інституту історії України. Досліджує історію грецьких поселень півдня України, етнонаціональну історію Донеччини та Луганщини, а також поширення “рускава міра” на українському Донбасі і Кримському півострові. Авторка десятків статей і книг, серед них — “До свободи крізь вогонь: Україна проти рашизму” (2023).

У своїй творчості Уляна досліджує тему мітологізації соціального та культурного контексту сьогодення, впливу маскульту на формування індивідуального світосприйняття, взаємодію колективного/індивідуального, публічного/особистого. Живе і працює в Києві.

Стажувався в Німеччині (1993), у Франції (1999, 2007), у Швейцарії (2001). Персональні виставки Руслана відбулися в Мінську, Амстердамі, Києві, Римі, Бейруті, Ґранаді, Чикаґо, Таллінні, Парижі. У 2005 році одним із перших художників представив національний павільйон Республіки Білорусь на 51-й Венеціанській бієнале. Незважаючи на пильну увагу до своєї роботи з-за кордону, він вважає правильним жити і працювати в Білорусі.

Іван кинув карʼєру моряка і намагається стати успішним художником, як Мартін Іден, тільки з геппі ендом…

Створила трохи моторошну книжку-картинку для дітей зі спальних районів про пригоди дівчинки Оленки, її мертвого кота Коцика і сихівського зайця. Хоч тепер Оленка й не живе у спальному районі, а супроводжує її дуже навіть жива собака Ксена, яка є постійною компаньйонкою в походах Карпатами, де вони збирають історії для нових ілюстрацій. А ще вона ілюструвала інструкцію до розшматування російської імперії (Януша Буґайського). Тому точно знає, як плани Крємля проваляться.

З раннього дитинства тяжіла до творчості в різних її проявах і мріяла про творчу професію. Саме зараз перебуває в пошуку свого творчого “Я”, тож у її художніх роботах можна побачити експерименти з матеріалами, стилями, техніками…

Архітектор, журналіст, карикатурист, скульптор, ілюстратор книг. Автор більше 15 000 тисяч карикатур, опублікованих у вітчизняній та зарубіжній пресі. Призер та переможець конкурсів карикатури в Бельгії, Ірані, Італії, Китаї, Німеччині, Південній Кореї, Румунії, Сирії, Франції, Чорногорії, Японії. Володар світового рекорду з величини позову за газетну карикатуру — 120 мільярдів (так-так, саме мільярдів) гривень. Інтереси: кухня, мандри, читання, рок-музика. Живе та працює в Києві.