І. Антична філософія.
Запитайте у Зенона…
— ЧИ ЗМОЖЕ АХІЛЛЕС наздогнати черепаху? — питав Зенон.
— Звичайно, що зможе! — відповідали греки.
Усі в Стародавній Греції прекрасно знали, що Ахіллес — найшвидший із героїв. Куди там тій черепасі! Чого греки не знали — так це того, що в фільмі “Троя” (2004) його зіграє Бред Пітт. Хоча можу закластися на 10 баксів, що у спринті Бред Пітт також має більше шансів за черепаху.
Але чого не варто робити — так це закладатися на 10 баксів (чи на 10 драхм) із Зеноном. Бо шансів ні у мене, ні у греків не було. Зенон казав: наприклад, черепаха проповзла якусь відстань, нехай це буде 50 метрів. Коли Ахіллес подолає ці 50 метрів, черепаха проповзе ще якийсь відрізок шляху. І поки наш герой бігтиме ще цю дистанцію, черепаха знову здолає якусь, хай і мікроскопічну, відстань. За умови, що ми можемо ділити відстань на безкінечно малу кількість відрізків, Ахіллес ніколи не наздожене черепаху. У тих само умовах навіть Бред Пітт не наздожене черепаху — і це при всіх можливостях Голлівуду.
Інша задача Зенона стосувалася стрільби з лука. Філософ наполягав на тому, що випущена з лука стріла насправді не рухається. Якщо поділити час на відтинки, то в кожен окремий момент стріла займає певний відрізок простору. Тобто не рухається. І наче все правильно. До тієї миті, поки хтось не випустить стрілу вам у макітру. Тоді рух дивовижним чином з’являється, бо його наслідки таки відчутні.
Розмови Зенона з греками є прикладом “апорій”. Так вони називаються грецькою. Перекладається це мудре слово як “відсутність проходу”. Філософ використовував свої задачі, щоби довести: рух — це лише ілюзія, а не істина. І йому це блискуче вдалося. Апорія про Ахіллеса та черепаху була вирішена тільки в 19 сторіччі, з винайденням математичного аналізу. Такі філософські парадокси досить просто сформулювати, принаймні так здається, але водночас — дуже складно вирішити.
Як і Зенон, велика кількість античних філософів були надокучливими дядьками. Вони хапалися за ваші ж слова чи життєвий досвід — і доводили сказане чи прожите вами до абсурду. Іншого шляху, як погодитися з тим, що ви помилялися, не лишалося. Потім досить часто вони доводили, що ви не мали рацію, коли думали, що не маєте рацію. Коротше кажучи: не було ради на тих філософів.
Але чим цінний для нас Зенон: він показав важливий інструмент для переконання людини, який фактично доводить її до почуття невизначеності. З одного боку, є життєвий досвід, із іншого боку — аргументи, що повністю його заперечують. “Для чого?” — спитаєте ви. Щоби почати рух у зворотному напрямку — до визначеності. Або від неістинного до істинного.
Античні греки уявляли світ у бінарних опозиціях. Тобто чорне — біле, світло — темрява, добро — зло. Ще однією парою з цих водночас споріднених і протилежних понятійних дуетів були космос (впорядковане/визначене) — хаос (невпорядковане/невизначене). Така контрастність світосприйняття греків відобразилася навіть у їхньому посуді. Оскільки вони розмальовували свою кераміку чорним лаком, то вона переважно була двокольоровою. У “чоловічому” розумінні кольорів — червоно-чорною (червоний був, звичайно, теракотового відтінку).
Однак, не варто думати, що у греків було тільки два типи людей — або добрі, або погані. Світ балансував між двома опозиціями. Чимось негативним було якраз порушення цього балансу. Крайнощі породжували одна одну. Саме з вічного хаосу народилося на світі все те, що можна назвати космосом.
Гуртуйся в орбіті The Arc і отримуй сповіщення про нові оповіді!
Повертаючись до Зенона — він власне й намагався розбалансувати систему, щоби від хибного прийти до істинного. Тобто баланс насправді продовжується цим постійним рухом. Іронічно, що надокучливий грецький філософ, не зважаючи на видатні когнітивні здібності, не розумів масштабу інструмента, відкритого чи, можливо, лише показаного ним. Мова про невизначеність. Про те, як вона впливає на життя, та про важливість того, хто її насправді контролює.
Принцип апорії можна розтлумачити як поширення невизначеності. Він широко використовується в риториці та аргументації. Замість того, щоби доводити свою думку чи позицію, ви сієте сумніви в правоті опонента. Цей принцип добре розкритий Голлівудом, зокрема через антагоніста Бетмена — Джокера. Його найпотужнішою зброєю, що дає можливість контролювати хаос у Ґотем-сіті, є саме доведення всіх до почуття невизначеності. Джокеру вдалося спровокувати деяку непевність щодо правильності своїх дій навіть у самого Бетмена!
