Кодекс честі російського солдата

Усе почалося кількасот років тому, коли останній самоназваний кіммерієць у день свого 999-річчя вирішив стати росіянином...

Автор

Олексій Дубров

Ілюстратор

Михайло Александров

Пролог: вступні зауваги

РОСІЯНИ ВИНИКЛИ НЕ від мавпи. Однозначно, це окремий вид, який виокремили такий учений‑комік як Міхаіл Задорнов та ретросучасна співачка Валєрія у всесвітньовідомій антипсевдонауковій пісні‑монографії “Істокі рускава столбца народов”, що стала справжнім бестселером у Забайкальском крає — 200 безкоштовно розданих пенсіонерам примірників, надрукованих єдиним і неподільним видавництвом в Чітє під час розливу однойменної річки. Як стверджують співавтори, якими насправді міг бути будь‑хто інший, росіяни виникли від позашлюбного пристрасного схрещення лева та курки, що сталося під наглядом кіммерійського війська. Щоправда, ніхто, крім самих росіян, не поділяє думки, що вони — не від мавпи. Ба більше — сама історія, про яку ми говоритимемо в наступному розділі, суперечить цій теорії.

Але як би не відхрещувалося людство, росіяни заслуговують на особливий шлях, що обовʼязково призведе до унікального підваріанту розвинутої деградації. Про це дискутували ще Аґамемнон із Менелаєм під час облоги Трої, хоча тоді ахейці, найімовірніше під тиском американців, вирішили за краще зосередитися на будівництві коня.

“Кодекс російського солдата”, який ви маєте нещастя тримати в руках, — безсумнівно, найпопулярніша книга людства. Вона давно перевершила за накладами Біблію, збірку проповідей казанських страстотерпців і навіть “Путівник по Галактиці для космотуристів”. Точний наклад “Кодексу” — невідомий, але видавався він щонайменше двісті разів за 2022 рік із паперу, завезеного останнього арктичного літа китайськими дітьми в обхід санкцій.

Причини такої популярності достеменно невідомі. Одне можна сказати точно: “Кодекс” — більше ніж книга. Він має ідеальні розміри, щоб підкладатися під праву ніжку перекошеного кута кожного кухонного столу великої держави. Невеликого обсягу цілком достатньо, щоби півтора дні економити на дефіцитному туалетному папері, який північнокорейці постачати відмовилися, хоча й оголосили про невідворотні та безсумнівні наміри. Тому корисність “Кодексу” є такою ж очевидною, як і його повсякчасна зайвість.

Та найголовнішу цінність ця книга представляє — як здивовано відзначили навіть автори — для російського солдата. Перед тим як перейти до її, власне, суті, додамо наступну неявно безглузду заувагу. Ми — понад десять, а саме одинадцять, найкращих професорів московських університетів працювали над тим, аби написати, переписати, стерти, викинути, відновити, пережувати, виблювати, а потім — максимально спростити і скоротити інформацію. Шляхом аналізу нескладних математичних аксіом, підпорядкованих філологічному беззаконню, ми виявили, що російського солдата на сучасній війні найкраще порівняти з метеликами‑одноденками. Залежно від виду, віку, стану селезінки та фази місяця вони живуть від лічених годин до кількох днів, зрідка — тижнів. Тож, аби не ускладнювати його й без того героїчні будні, укладачі “Кодексу” зробили інформацію максимально лаконічною, ніби салат олівʼє без підсанкційного непотребу — горошку, майонезу та ковбаси. Крім того, для простоти ми називатимемо нас, одинадцять авторів, — десяткою. Особливо, якщо врахувати, що один із нас так жодного разу й не зʼявився на збори.

Погнали!

Історичні уроки

ДЛЯ ТОГО ЩОБ зрозуміти весь культурний пін‑код російського народу, що складається з трьох довільних символів латинської абетки, не можна оминути увагою історичні події, адже звідти все починається. Та щоби не затьмарювати вашу службу нудними лекціями про минулі події, ми викладемо в цьому “Кодексі” лише так звану “Спрощену історію Росії з сильно порізаних уривків Біблії, скороченої “Історії” Геродота, свіжих пліток вавилонських повій і пророцтв десятої інкарнації Далай‑лами, у яких теж згадуються росіяни”.

Інформацію подаємо за цензурованими переказами Владіміра Путіна:

“Усе почалося за день до хрещення Русі кількасот років тому, коли останній самоназваний кіммерієць у день свого 999‑річчя рясно висякався в щойно випране покривало власного смертного ложа і, за неповну годину до кончини, зробив камінґ‑аут. Великий представник свого роду зізнався, що насправді він пішов зовсім не від мавпи, а був росіянином Пєтром — позашлюбним сином безрідного безхатька та німої туристки з північних боліт, що на один вечір зупинялася у двоамфорному готелі на узбережжі Атлантиди. Вона вижила за неймовірним збігом обставин якраз у переддень зникнення континенту під товщею води, вкравши єдиний одномісний рятувальний човен, про який знав лише безхатько. Й уже тоді, борсаючись в амніотичних рідинах лона матері, хлопчик усвідомив себе росіянином.

Підрісши й узявши участь у завершальній стадії облоги східної частини руїн Трої, кіммерієць (назву він героїчно ~~поцупив~~ позичив у реального народу) надумав заснувати Київ на березі річки Бористен. Та — от халепа — поки він десь швендяв і длубався в носі, місто уже було засноване капосним Заходом. Тоді він загорівся ідеєю піти походом на Константинополь, та й тут запізнився, викликавши лише непрохане глузування з боку панянок київського Подолу. Ображений, останній кіммерієць‑самозванець виїхав на рідні болота своєї мами, де, розплодившись, поклявся помститися історії за несправедливість. Помираючи, ошелешив він нащадків своїх, у яких роками виховував найкращі людські риси — жорстокість, підозрілість та агресивність, що вони теж є росіянами і мусять створити велетенську державу. Ті, скропивши батька різними біологічними рідинами й сотнями вигуків “Блядь!”, “Танунах!” та “А чьо сразу я?”, розповзлися ліпити з ~~гівна і палок~~ боліт державу, не дочекавшись останнього подиху їхнього великого предка.

Хоч ніхто й не вітав їхнього приходу, та росіянам вдавалося насильною любовʼю підкорити сотні народів. Візьмемо для прикладу хоч російську Аляску. Наші благородні дворяни, купці, колонізуючи ці землі, вирізали не одну тисячу місцевих. А все чому? У спогадах наші згадували всяких там алеутів як “кровожерливих варварів”, “злих і нечемних людей”. Хіба такі здатні на любов? Ну от наші херої і вирішували питання радикально. Не всі виживали, та хто їх рахував? Тим, хто лишився, відкривали очі й оголошували росіянами, на що вони у відповідь активно крутили пальцем біля скроні — не інакше як найбільший знак поваги. Багато хто після втрати Аляски забув своє новоспечене багатовікове російське коріння — і що вони тепер? Правильно, ледь скніють і чекають на звільнення.

І так тривало не одне сторіччя, коли російські правителі, відійшовши від заповіді предків, цілком справедливо знудилися. Виглянувши у вікно, запросили вони першого‑ліпшого перехожого — Владіміра Лєніна — для власної розваги. І придумав той нові народи і нові держави, які треба було заново завойовувати. Героїчно плюнувши в ноги ворожому світові, подарував Лєнін росіянам старий‑новий сенс буття, який заповідав їм ще великий кіммерієць, який про Лєніна, щоправда, нічого не знав. І поперли росіяни заново будувати свою нескінченну імперію ~~і топити в крові навколишні народи~~…”.

Досить історії. Вона й так жорстко‑мʼякою силою вчить, що сенс життя справжнього росіянина розкривається лише в армії. Так робили предки, так маєте робити ви і ваші нащадки. Бо інакше навіщо існує ваш пін‑код із трьох довільних символів латинської абетки?

Звісно, ви могли геть випадково зауважити, що викладені історичні події суперечать гіпотезі Міхаіла Задорнова і співачки Валєрії про те, що росіяни пішли не від мавпи. Нібито великий прабатько кіммерієць народився від людини, а отже, є невіддільним від раси гуманоїдів. Та ми, десяток московських професорів і ігнорований нами прогульник, переконані, що суперечності немає. І вважаємо нашу думку достатньою підставою, щоби розтрощити всі можливі суперечності.

Тож, добре засвоївши спрощені короткі уривки історії Росії, переказані живим класиком Владіміром Путіним, ви готові до навчання військовій справі на благо ~~керівництва~~ держави.

Навчання

“АРМІЯ — ЕТА ДУБ, защіщающій Родіну от бурь”, — написав Валєнтін Кульчіцкій 100 років тому в книзі, назву якої нам ліньки шукати. Не будемо приховувати, що він законно вкрав нашу ідею задовго до її появи, а також ганебно спаскудив оригінальний сенс та неповторну кривизну форми, за що ми йому невимовно вдячні. Ця цитата максимально погано відображає всю ту неглибоку суть, відображену в “Кодексі”. Але іншої немає.

Єдине запитання, яке краще не ставити, — “Навіщо воюємо?”…

Головне правило, до якого Кульчіцкій не додумався, а ми — так: забудьте все, чого вас вчили в університеті, школі й навіть дитячому садку. Особливо матеріал, засвоєний у яслах. Нічого з того вам не знадобиться. Ба більше, як суперечать самі собі невидатні практетики російської військової науки, — усе вивчене в минулому на війні є шкідливим. Особливо це стосується моралі та правил поведінки, хоча про це поговоримо більше в одному з наступних розділів, якщо ви встигнете доти дочитати.

Отримавши щасливу звістку від свого військового комісаріату, ви в жодному разі не повинні тікати в бік грузинського кордону, різати собі капіляри в очах, пирскати в горло кунжутну олію, дзвонити мамі чи перебиратися жити в столичний погріб, ніби Раскольніков, навіть якщо там достатньо картоплі й консервованої цибулі. Тепер ви належите державі. Не те, щоби раніше не належали, але віднині — особливо.

Найкраще, що ви як молоді (або старі — байдуже) резервісти може зробити, — записати подячне відео до ~~Імпєратора~~ Прєзідєнта Росії. Це — вчинок справжнього чоловіка, і необовʼязково‑гарантовано він буде відзначений командуванням під час нарахування непередбаченої компенсації за вашу смерть. Неухильно дотримуйтеся структури подячного відео, затвердженого Ґєнштабом РФ, який досі не розмістили на офіційному вебсайті. Наситьте мову такими епітетами, як‑от “батьківський”, “лисосяйний”, “епохальний”, “русофільний мачо”, “видатний історик” тощо. Також перевірте таємний список Роскомнадзора, злитий у телеґрам‑канали, на предмет заборонених слів. Там небагато — всього кілька тисяч. Не зайвим буде залучити в кадр маленьких дітей, яких годиться цілувати в живіт. Можете попрощатися з рідними, якщо їм раптом не байдуже. Якщо ж їм все одно — це навіть краще для блага ~~керівництва~~ держави.

Перед відправленням на тренування обов’язково напийтеся…

Коли ви прибули до військового комісаріату у відведений законом строк, неактуальний термін якого ви можете прочитати на сайті Міністєрства абарони РФ з 6‑ї до 8‑ї ранку наступного дня після повні, то одразу йдіть до комісара. Вклоніться йому, поцілуйте зірочку на погоні та задовбіть запитаннями про вашу майбутню службу. Він вам нічого не відповість, зате, можливо, відправить вас на навчання. Далі — суворо дотримуйтеся довільного порядку, встановленого в установі.

Єдине запитання, яке краще не ставити, — “Навіщо воюємо?”. Це запитання є винятково дурним і лише показує, що ви цілковиті невігласи й досі недостатньо глибоко засвоїли спрощені короткі уривки історії Росії. Тож припніть язика до чобота й поверніться в попередній розділ “Кодексу”.

Перед відправленням на тренування обов’язково напийтеся — у дорозі наливати ніхто не обіцяв, що віроломно вирве вас із зони комфорту. І не кажіть, що не попереджали! Краще заздалегідь зробіть “мобілізаційні” запаси в суворій таємниці від вашої мами, дружини, бабусі та друзів. Навіть від батька ховайте їх — він же про свої вам не розповідає.

У принципі, це все, що вам варто знати про період навчання військовій справі. Ймовірність, що ви потрапите на полігон перед тим, як вляпатися у фронтові будні, — 3,62 до 100, але й це неточні підрахунки. Тож і витрачати час на пояснення правил поведінки на “учєбкє” ми не бачимо сенсу. Те ж саме стосується спорядження: тут уже надійтеся на Божу милість і складського прапорщіка, який усі ці роки зберігав саме для вас ґімнастьоркі ваших дубов‑дєдов.

А от питання субординації та поведінки на ~~війні~~ есвео вартують більшої уваги.

Субординація і поведінка в колективі

ПІД ЧАС СЛУЖБИ російський солдат цілком і половинчато належить своєму командирові, який у свою чергу цілком і половинчато належить ~~керівництву~~ державі. Тож будьте дуже уважними стосовно всього, що робите. Максимальна концентрація — запорука короткої та ефективної служби.

Якщо вам щось не подобається — мовчіть. У жодному разі не протестуйте та не говоріть про це. Така поведінка є виявом крайньої неповаги, боягузтва і, що найголовніше, непритаманної росіянам слабкості. Якщо ви вже трапили на слизьку стежку — будьте готові до кількарічного перевиховання в спеціальних закладах. Звідти ви теж повернетеся на фронт, тільки вже у складі приватних структур.

Якщо ви християни — бийте мусульман. Якщо ви мусульмани — бийте християн. Якщо зеки — бийте всіх, поки ті не побили вас. Давайте волю природним інстинктам, адже підтримувати здорові відносини в підрозділі — обовʼязок не лише командирів, а й рядових солдат.

Але ніколи, підкреслюємо, ніколи не бийте вищих за званням. Навіть якщо вам у спину наведено автомат — це нормально. Ця традиція була винайдена ще вашими дєдами, тож ви нічого вдіяти не можете. Якщо вам пощастить зайняти місце командирів, тоді відіграєтеся на підлеглих.

Завжди памʼятайте про Святу Дєдовщіну. Це — ваша релігія, ваша дбайливо продірявлена предками дорога на шляху служби. Дєдовщіну, хоч це й неочевидно з назви, вигадали ваші дєди, а до них — їхні дєди, а до тих — не одне покоління дєдів чиїхось дєдів. Усього існує Десять заповідей Дєдовщіни, які передаються з вуст в уста впродовж сторіч. Щоправда, десяток професорів, авторів цього “Кодексу”, дійшли принципової згоди щодо існування лише двох:

1. Чобіт ваш хай топчеться з любовʼю по романтиці небритої пики молодшого товариша.
2. Чєбоксари‑2.

Щодо другого одностайного трактування так і не узгодили. Одні говорять, що його в 1983 році вписав пʼяний прапорщік зі складу в Самарє, щоби пунктів здавалося більше, ніж є насправді. Інші ж у загальних рисах погоджувалися з теорією, хоч і всіляко намагалися її підважити примітивними словами про НАТівських комарів‑убивць. Стосовно решти восьми заповідей — вони вважаються безповоротно втраченими під час пожежі в сільському клубі дєрєвні Сюзьвякі Пєрмскава края 22 жовтня 2022 року. Як бачите, Дєдовщіна відповідає на 3,87 відсотка запитань, які виникнуть у вас під час служби в славетній російській армії. На інші — 96,13 відсотків — відповість ~~Імпєратор~~ Прєзідєнт РФ Владімір Путін і той самий прапорщік зі складу військової частини.

А втім, кожен день для вас може стати останнім — тож хто вас покарає за непорядок?..

Якщо ви — представники російського народу, то памʼятайте, що репрезентуєте окрему расу, вам належить особливий шлях прогресивної деградації, як би західні країни не намагалися всю історію звести націю на манівці. Якщо ви так звані “нацмени”, то йдіть шляхом, вказаним вам російським народом. Він приведе вас до світлого минулого, якого ми всі так прагнемо досягти на благо ~~керівництва~~ держави.

Також варто окремо зупинитися на побуті, від чого напряму залежить сприйняття вас товаришами по ~~злочинам~~ зброї. На позиції намагайтеся підтримувати порядок і чистоту — це не ваш дім. І такі правила диктує Устав. А втім, кожен день для вас може стати останнім — тож хто вас покарає за непорядок? Будьте справжнім росіянином, памʼятайте про закладену у вашій крові ДНК.

Спробуйте якнайшвидше налагодити постійний приток спиртного — так ви станете в колективі важливішим за командира й набудете собі вірних почарківців, які, щоправда, усе одно здадуть вас генералові за першої ж нагоди. Найкраще — не чекати цього неприємного інциденту, а підставити їх раніше. В ідеалі — ще у військкоматі.

Якщо ви засвоїли ази субординації, запрошуємо до найважливішої частини — поведінки на ~~війні~~ есвео.

Поведінка російського солдата на війні есвео

ЗАБУДЬТЕ ПРО БУДЬ‑ЯКУ мораль, якою вас могли нашпигувати ваші недалекоглядні батьки, сварливі виховательки в дитячому садку, русофобські голлівудські фільми, гомонаціоналісти Європи та передусім бабці, які торгують соняшниковим насінням біля підʼїзду. Вони нічого не знають про російську ментальність. Та й звідки їм розуміти її, якщо вони не читали нашого “Кодексу”? Відкиньте виховання, зверніться до витоків.

Завжди дійте згідно із засадами честі ваших предків. Убивати, ґвалтувати, піддавати полонених тортурам, зокрема й переглядом нескінченних промов Владіміра Путіна, — можна й потрібно. Лише так ви можете очиститися від смердючих шматків ворожої пропаганди та стати гідним сином Росії. Якщо вас гризуть сумніви, то вкусіть їх у відповідь. Це і є ваш шлях, ваша ДНК. Якщо вам хтось каже інакше — бийте. Навіть командира — так‑так, забудьте те, про що ми казали в попередньому розділі. Займіть його місце й довіртесь особливій хижій природі, затвердженій окремим спільним розпорядженням Прєзідєнта та Ґєнштаба РФ.

Але зупинимось окремо на певних категоріях, яких ви зустрінете на своєму шляху (якщо встигнете).

Буряти. Повністю свідомі своїх дій, хоча й не до кінця розуміють, що відбувається. Довго ви їх не побачите — за заповіддю великого кіммерійця та логікою спєцапєрациі їх не має залишитися. Латентні зрадники.

Кадировци. Обходьте десятою дорогою, не заходьте ніколи на їхню територію окупації. Навіть якщо це суперечить настанові бити мусульман. Особливо тоді, коли вони записують відео в тік‑ток. Латентні зрадники і сепаратисти, невинні жертви образу, який самі ж створили руками не інакше як американців.

Татари. А що татари? І так все ясно. Зрадники і сепаратисти. Не такі мусульмани, як кадирівці. Їх ми, росіяни, не любимо.

Допомагає спеціальна мантра: повторюйте фразу “рускій мір” щонайменше тричі по 200 разів перед сном, ритмічно похитуючись уперед‑назад…

Українці. Їх насправді немає, навіть якщо вам здається, що вони є. І навіть якщо вони самі кажуть, що вони є. Це можна пояснити завдяки закону заперечення заперечення Геґеля, але для російського солдата — то заскладні матерії, зупинятися не будемо. Слідкуйте за виступами Прєзідєнта. Як поводитися? Вони вас чомусь не люблять і ніяк не можуть зрозуміти вашої високої мети. Краще триматися від них якнайдалі, навіть якщо це означатиме повернення додому. Якщо вас звинувачують у їхньому вбивстві — заперечуйте і кажіть, що то все бойові комарі‑вбивці НАТО. Навіть якщо НАТО теж не існує.

Нацисти. Тут теж усе дуже просто. Усі неросіяни — нацисти. Особливо українці — незалежно від того, бачите ви їх чи ні. Крім ситуативних союзників по фєдєрациі. І китайців. І корейців. Північних. Іранці та індуси теж не нацисти. Поки що.

Ґеї та лесбійки. Вони ховаються повсюди. Щойно ви перетнете кордон матушкі‑Рассєї, одразу зустрінете цих представників содомогоморської нечисті, які не шанують памʼять останнього кіммерійця. Обовʼязок російського солдата — висякатися в їхні штани та плюнути під ноги. Якщо ви не можете визначити, чи дійсно перед вами ґей або ж лесбійка — запитайте хоча б одне слово англійською. Якщо скажуть, наприклад, “Хай!” чи “Окєй” — стовідсоткові содомогоморці. Та в жодному разі не торкайтеся їхньої шкіри: російська душа від цього може згнити, обпектися і заразитися — аж до самого кінця вашого короткотривалого існування.

Стрес. Це хоч і не народ, але штука точно поширена, тож девʼять із десяти, крім одинадцятого, професорів‑укладачів “Кодексу” вирішили притулити це сюди. Якщо під насипом української артилерії раптом відчуваєте його найвищу точку — панічну атаку, прискорене серцебиття — підіть у курник до місцевих і, не потрапляючи їм на очі, вкрадіть курку. Назвіть її іменем улюбленої виконавиці, наприклад, Валєрією, і зʼїжте. Панічна атака не мине, але хоча б ситі будете. Якщо курки немає, то вкрадіть будь‑що інше. Допомагає спеціальна мантра: повторюйте фразу “рускій мір” щонайменше тричі по 200 разів перед сном, ритмічно похитуючись уперед‑назад. У крайньому разі — дзвоніть за номером +38 (044) 3508 917, вам допоможуть.

Якщо ж ти, солдате, належиш до однієї з вищезазначених категорій і прочитав щось неприємне собі — мовчи. Усе вже вирішено за тебе і прописано в секретному доповнені до протоколу застілля у 1991 році за участі третього з кінця двійника Єльцина, Директорату № 14/88 ЦРУ та Марсіянської русофобської лабораторії на Юпітері — організацій, що мріють зруйнувати Росію. Протокол скріплений горілкою і транслювався закритою радіопередачею Артура Дента, не тобі це піддавати сумніву — хай ти й не знаєш, що всередині.

Головне, що все вирішено, і ти нічого змінити не можеш. Якщо думаєш, що на щось впливаєш — подивися відео російських ~~так званих~~ жалюгідних опозиціонерів і передумай. Цей постулат має керувати твоєю поведінкою, якщо це не суперечить тому, що написано в цьому “Кодексі”. А якщо суперечить — тим паче.

Звісно, є ще деякі, менш значимі категорії, але на них ми зупинятися не будемо. То тобі не потрібно. Повторимо лише одне: під час служби час від часу тебе може знову гризти питання — “А нащо все це?”. Жени його геть, скажи 100 разів “рускій мір” і перечитай історію ще раз.

Епілог: післямова

НАВІТЬ ЯКЩО ВИ не дочитали сюди чи померли в процесі, то все одно можете несправедливо зауважити, що цей “Кодекс” є лише недолугою позитивною алюзією на “Путівник по Галактиці для космотуристів” Дуґласа Адамса, що у свою чергу є пародією на “Путівник автостопника Європою” від Кена Велша, що у свою чергу теж мав би бути пародією на щось іще. Бо то так і є, хоча й не геть зовсім. Ба більше, “Кодекс” — це найпаче пародія на “Зелену книгу” Муаммара Каддафі, “Книгу про смачну та здорову їжу”, а також на різноманітну писанину російських сіро‑буро‑малинових офіцерів‑емігрантів, що бере свій початок від тих самих втрачених неіснуючих мемуарів кіммерійського солдата, учасника облоги Трої, котрий помер у віці 999 років за день до хрещення Русі і — за достовірно перевіреними ненадійними фактами — таки називав себе першим росіянином.

Ви вже самі розумієте, до чого вас приведе дотримання нашого “Кодексу”. А якщо не второпали, то так навіть краще для ~~блага керівництва~~ держави. Ми провели десятки годин у суперечках, обмінюючись віртуозною примітивною лексикою та сотнями пухирців твєрьскова самоґона, щоб дійти до цілком самоочевидного і непроханого висновку: ми й так сказали у 200 разів більше, ніж мали. А якщо ми помилились, то можете облити нас своїми біологічними рідинами.

І наостанок хочемо залишити щире побажання, підписане десятьма професорами, двома лаборантками, проктологом‑стоматологом ~~Імпєратора~~ Прєзідєнта РФ та сміттярем на цвинтарі в Іркутскє: “Короткої тобі служби, російський солдате!”.

P.S. Розкидати це творіння в окопи укронацистов як ІПСьО не треба. Українські солдати вас не недооцінюють і сприймають серйозно, тож не силуйтеся робити нікому непотрібні кроки. Вони лиш, сподіваємося, піднімуть собі настрій. Краще використайте аркуші як замінник туалетного паперу, якщо маєте потребу в такому. Якщо ні — так навіть природніше.

Інші оповіді Олексія Дуброва
Інші оповіді, ілюстровані Михайлом Александровим

Неспроможна держава

Інструкція з розшматування Росії

Януш Буґайський

Росія потребує звільнення від самої себе, адже російська держава стала імперією до того, як росіяни стали нацією, і до того, як величезна країна змогла перетворитися на національну державу.

Ця книга про те, як можна розвивати деволюцію Російської Федерації та сприяти деколонізації поневолених імперією народів, щоби вони мали шанс збудувати власний Люксембург за Полярним колом.

Придбати за 395 ₴Дізнатися більше